В картині “Вирій” із серії “Підсвідоме” художник закодував емоції радості та невгамовної жаги до життя. Емоції щастя окриляють та надихають людину, заносячи її високо у хмари вирієм життя.

Ліс замело. Лісові тварини пробираються до своїх домівок, щоб нарешті впасти у сплячку.

В останні дні осені ми з нетерпінням чекаємо приходу справжньої зими. Очікування ніколи не буває сумним. Воно дарує надію. І ось осінь з зимою зустрічаються.

Весна — час пробудження природи. Сонце починає гріти сильніше, повітря стає тепліше а дні довші.

Натюрморт зображає осінні квіти та кукурудзу.

На дворі – зима.Якщо довго стояти на одному місці, мороз забирається за комір, починає щипати ніс і вуха.

Бузок- це символ переходу від весни до літа.Пишні суцвіття бузкового або білого кольору привертають загальну увагу. Вони схожі на яскравий спалох серед ясного неба.

Горобина – це дерево відьм і дерево життя. Це — символ зустрічі вогню і чарів.

Там стояли фантастичні дерева і квіти найхимерніших форм і кольорів.

Різноманітні емоції сплітаються та утворюють палітру глибинних почуттів.

Випав перший сніг. Все довкола вкрито білосніжною ковдрою. Ніжні сніжинки виблискують і переливаються на сонці всіма кольорами веселки.

Романтична прогулянка містом під дощем.Сірі будівлі й дороги враз оживають. У місячному сяйві, що легко стелиться вздовж темних вулиць, місто стає таким затишним і домашнім.

Картина розкриває потужний потяг емоційного напруження, що виражається почуттями захопленості. Переплетіння фігури жінки з природою вікдриває в собі чуттєве та тілесне підґгрунття.

Ти виходиш на ґанок свого літнього будинку, ловиш сонячні промені та вдихаєш аромат свого саду. Попереду тебе настільки стигла слива, що її плоди вже тріскаються від насиченності. Сад запрошує тебе зануритись у його світ.

Останні дні осені. Вітер зриває останні зафарбовані листочки дерев, піднімає їх в небо та розносить усюди. Перші заморозки. І ти вже відчуваєш подих зими.

Лабіринт кольорів літнього вечора перетворює природу на мозаїку і ти губишся між реальним та вигаданим світами.

На картині зображений поєдинок осені з зимою, в якому перша не хоче відступати, а друга заволодіває простором, покриваючи усе снігом та скидає останнє осіннє листя з дерев. Із року в рік ми можемо споглядати цю невтомну боротьбу двох сезонів, де кожен з них б’ється не на життя, а на смерть.

Останні теплі дні осені. В полі фермери збирають урожай, сіють озиму та пшеницю.

У щастя людського два рівних є крила: троянди й виноград, красиве і корисне.

Король серпневого поля — соняшник. Це посланець сонця. Його знайдеш усюди: на полі, у городі, на подвір’ї.

Блукаючи лісом, знаходиш чарівну місцину з покинутим будинком. Приємна знахідка – квітучий сад що переносить нас у світ казок.

Річка вийшла з берегів, затопивши собою прилеглі галявини. Складається враження, ніби так і має бути. Квіти з водою поєдналися одне ціле.

Мої сни кожного разу відкривають мені неймовірний загадковий світ, в якому ростуть яскраві фантастичні квіти.

Робота з серії ‘Metallic Shapes’ демонструє етап боротьби між живописним полотном та металевими частинами, коли метал починає превалювати над полотном. У завершенні цього двобою з симбіозу мистецтв утворюється неповторний арт-об’єкт.

Робота з серії ‘Metallic Shapes’ демонструє етап боротьби між живописним полотном та металевими частинами, коли метал починає превалювати над полотном. У завершенні цього двобою з симбіозу мистецтв утворюється неповторний арт-об’єкт.

Робота з серії ‘Metallic Shapes’ демонструє етап боротьби між живописним полотном та металевими частинами, коли метал починає превалювати над полотном. У завершенні цього двобою з симбіозу мистецтв утворюється неповторний арт-об’єкт.

Чисте весняне небо так і манить насиченою блакиттю. Легкий вітерець грайливо торкається тонких гілочок дерев. Повітря насичене духмяними, трохи солодкими ароматами цвітіння

Атмосфера осіннього лісу надихає та зачаровує, огортаючи глядача приємним спокоєм. Знаходячись далеко від міської метушні, ми можемо нарешті розслабитись та відчути єднання з природою. Вона наповнює нас позитивною енергією і ми відчуваємо кожну рослину, вдихаємо аромати лісу, слухаємо звуки пташок та довкілля навколо нас. Природа стає прекрасним провідником до самого себе.Що ж може бути прекраснішим […]

Бурхливий шторм. Вода розбивається о гострі кам’ні скелі, намагається захопити увесь простір. У просторі стоїть питання неминучості та проявляється символізм.

Атмосфера зимового передмістя, яка переносить глядача у щасливі спогади дитинства, коли вся родина збиралась разом за одним столом у бабусиному домі, щоб святкувати Різдво. Дивлячись на це безхмарне блакитне небо та сонячний день, перед очами пролітають ті миті дитинства, коли ви з друзями грали в сніжки на подвір’ї, а потім бабуся кликала додому, окутувала теплою […]

Із загальної кольоровї гами полотна помітно, що повітря вже не морозне. Почнається відлига. Снігу майже не лишилось.

Весняний вечір, коли на вулиці вже тепло, проте прохолодний вітер не дає забути, що досі травень. “Золота година” – саме той короткий час доби, коли сонце жевріє особливо лагідно, граючись промінчиками з молодим цвітом абрикосу та яблуні.

Засніжений пейзаж, ніби на дві частини розділений дорогою. З одного боку залишається будинок і деревце біля узбіччя. З іншого боку дорога тікає вдалину і не досягаючи горизонту, десь розчиняється.

Теплий весняний дощ огортає собою долину, наповнюючи простір життям.Дерева, втомлені від літньої виснажливої ​​спеки, підбадьорюються. Починають розправляти листя, підставляючи його під пружні цілющі краплі. Природа буяє.

Цей зимовий ставок наче ілюстрація до епізоду роману “Ловець у житі” Джерома Селінджера, в якому головний герой Голден ставив собі питання, чи замерзає взимку місцева водойма та куди діваються качки. Це місце є символічним, адже воно повертає нас до тих часів, коли ми тільки-тільки починаємо дорослішати та ставати свідомими особистостями.

Перше ранкове проміння падає на дах будинку, пробираючись у віконце і зупиняючись на котику, що вже чекає його з самого ранку.

Високо в горах сніг покрив своїм шаром ялинки. Навколо тиша, яка кожного разу дзвінко переривається, горами росходиться стрекіт сорок. Небо чисте, блакитне. На сонці сніг блищить, переливається і грає всіма барвами веселки. Мороз. Сніг вискрипує і хрумає під ногами.

В цій картині переплітаються кольори та лініїї, що утворюють собою краєвид весняного міста, в оточені природи.

перша робота після 72 днів, проведених в окупації. в основу ідеї лягло фото дитячого майданчика поряд із моїм будинком, де я жив увесь цей час.

Рибалка на танку

Картина написана в окупації, тут емоції та переживання. спостереження за тим, що відбувається навколо, передавпереживання через колір. коли я пишу картини вони повністю керують мною і рухи багато в чому неусвідомлені.

Картина тепер уже має зовсім інше смислове навантаження. Пробита осколками. Голуб миру. уламки не потрапили по саме ньому,а пробили простір, у цьому є щось не випадкове. Поранене мистецтво.

Це грандіозна і масштабна битва. Тут маса образів

Я не можу собі уявити, як їм вдалося спроєктувати і побудувати 100-поверхові будівлі або навіть будови вище.

Кафе ввечері після закриття виглядає таким порожнім, лише рухи барменши розбавляють цю тишу навколо.

Робота “The Last One” з серії ‘Concrete Jungles’ зображує останні хвилини перед закриттям кафе. Самотній відвідувач не поспішає додому, вдивляється в пусті вулиці міста. Мегаполіс починає запалювати вогні, а заклади поступово закриваються.

Кожна людина повинна знайти свій шлях і слідувати йому. Тільки так вона зможе отримати все те, про що мріяла.

Безтурботні моменти молодості. Люди навколо радіють життю,хтось закоханий, хтось помічає прекрасне й тішиться дрібничкам

Пустий спортивний зал готується приймати завтра турнір у своїх стінах.

За прочиненим вікном зашарудів дощ. Важкі краплини застукали по обшивці підвіконня.

Дерево високо піднімається за будинком, закриваючи мені краєвид на вулицю міста.